1. Новини
  2. / Головне
Афганський чемодан

Афганський чемодан

5 грудня 2017, 20:48 Головне Роздрукувати

Третього грудня цього року в результаті нападу терориста-смертника в Афганістані загинуло шестеро цивільних осіб, ще 13 людей отримали поранення. Напад був скоєний у місті Джелалабаді, на сході країни.

Спробуємо розібратися, чому тероризм у цій країні вже став звичайним явищем і якою є сьогоднішня політика Вашингтона щодо Афганістану.

Вочевидь, до 1979 року мало хто з американських президентів що-небудь знав про віддалену країну в самому серці Центральної Азії – Афганістан. Адже там, на відміну від сусіднього Ірану, не було ані нафти, ані інших цінних ресурсів, що могли б зацікавити західний бізнес.

Однак саме революційні події в Ірані в січні 1979 року наочно показали ісламському світу, що релігія може бути потужною політичною зброєю. Іранська революція також привнесла у різні рухи та організації на Близькому й Середньому Сході культ джихаду та мучеництва.

Натомість вторгнення СРСР у Афганістан у грудні 1979 року викликало гостре занепокоєння США, які почали побоюватися втрати контролю над нафтовими ресурсами Перської затоки та ініціювали створення міжнародних регіональних коаліцій і доклали зусиль для зміцнення власних політико-військових позицій у Близькосхідному регіоні та в Індійському океані.

Втім, значний імпульс радикалізація ісламського світу отримала саме в результаті вторгнення СРСР у Афганістан. Адже саме іслам об'єднав різні афганські племена та народності в боротьбі проти зовнішньої агресії. Більш того, саме війна Радянського Союзу в Афганістані спричинила активне розширення зв’язків між різноманітними групами, що виступали за повернення до первинних джерел ісламу, тобто фундаменталістами.

Водночас поставки американського озброєння в Афганістан, що мали сприяти збільшенню опору антирадянських сил, спричинили значні зсуви в традиційних соціальних і племінних структурах не лише в цій країні, а й у Пакистані, що став транзитною державою для постачання відповідних матеріалів та базою афганської опозиції.

Після розвалу СРСР та розміщення американських військ у Саудівській Аравії настрої цих фанатичних угруповань набули різко антизахідного та антиамериканського характеру. Згодом Усама бен Ладен створив відоме угруповання «Аль-Каїда», а до влади в Афганістані прийшли таліби.

Доказами латентних і водночас загрозливих тенденцій в ісламському світі для США та Заходу мали б стати (але не стали!) терористичні акти, спрямовані проти американських посольств у Кенії й Танзанії у 1998 році.

Можливо, саме тому таке враження на Сполучені Штати й Захід у цілому справили терористичні атаки 11 вересня 2001 року. Наступна глобальна війна США проти тероризму та операція американських збройних сил в Афганістані проти талібів фактично «втягнули» Америку в цю країну і змусили залишитися там більш ніж на десятиріччя.

Між тим, нині безпекова ситуація в Афганістані залишається вкрай складною: цього року в Кабулі сталася низка терористичних атак. Так, 24 липня в афганській столиці вибухнуло авто, яким керував смертник. Інцидент стався в годину пік. За наявною інформацією, загинуло щонайменше 30 осіб, а близько 42 отримали поранення. Відповідальність за напад узяв на себе «Талібан». За словами угруповання, їхньою мішенню були співробітники розвідувальних служб. 7 листопада в Кабулі було здійснено атаку на приватну афганську телевізійну станцію, в результаті чого загинули щонайменше чотири особи і понад 20 отримали поранення. Відповідальність за атаку на Shamshad TV цього разу взяло на себе угруповання Ісламська держава. За інформацією ООН, з початку 2017-го в Афганістані внаслідок терористичних нападів загинуло 1662 цивільних. Лише 31 травня цього року від надпотужного вибуху в самому центрі Кабула загинуло понад 150 осіб.

Отже, наразі в Афганістані спостерігається збільшення нападів «Талібану» на різні урядові об’єкти, у тому числі військові. Місцеве населення ставиться до іноземних солдатів насторожено, якщо не сказати вороже. На адресу деяких представників афганського уряду час від часу лунають звинувачення в корупції, а афганської армії – у порушеннях прав людини. Взагалі, складається враження, що керівництво Афганістану втратило той сприятливий момент, коли стан справ у країні був у центрі уваги всієї світової спільноти, та вкрай нераціонально використало і великий кредит довіри, і значні ресурси.

Повний провал політики президента Обами в Афганістані змусив уже республіканську адміністрацію шукати якісь шляхи виходу з ситуації. У серпні цього року президент Трамп оприлюднив нову Стратегію щодо Афганістану, яка за наявною інформацією є доволі гнучкою і не має жодних часових рамок. Натомість вона містить політико-дипломатичні, економічні, розвідувальні та військові інструменти, які, на думку Білого дому, мають сприяти досягненню позитивного й масштабного результату, а не ганебного для Вашингтона виходу з цієї довгої «війни без перемоги». Сам президент США так визначив критерії цього результату: «Послаблення наших ворогів, знищення Ісламської держави, завдання поразки «Аль-Каїді», недопущення «Талібану» до контролю над Афганістаном, запобігання здійсненню терористичних нападів на Сполучені Штати».

Означена Стратегія серед іншого передбачає посилення тиску на Пакистан задля спонукання цієї країни до більш тісної взаємодії зі США, так званий обумовлений підхід (conditions-based approach), а також розширення співпраці з Індією як «ключовим компонентом будь-якої регіональної стратегії». За наявною інформацією, Сполучені Шати не відкидають і можливості переговорів з так званими поміркованими колами в «Талібані». До речі, реалізацію дипломатичної частини вищезгаданої Стратегії можна було простежити вже під час візиту Державного секретаря США Рекса Тіллерсона до Афганістану, Пакистану та Індії 23-25 жовтня 2017 року.

Навряд чи випадково в листопаді з’явилася інформація про те, що Афганістан більше не потребуватиме вертольотів російського виробництва, оскільки невдовзі збирається переходити на продукцію, зроблену в НАТО. Так, за деякими даними, планується, що Альянс надасть значну допомогу (до 7 млрд доларів) у збільшенні можливостей військово-повітряних сил Афганістану: зі 124 літаків і вертольотів різного призначення до 259 (називаються літаки A-29 Super Tucano, ненові, але модифіковані вертольоти Black Hawk, пристосовані для розвідки літаки Cessna Caravan). Також передбачається підготовка афганських пілотів та розгортання ремонтної бази.

Між тим у міжнародних ЗМІ активно циркулює інформація про те, що Росія також докладає зусиль задля отримання впливу на розвиток подій в Афганістані. За наявними даними, Москва здійснює це і шляхом розширення політичних контактів, і через постачання озброєнь «Талібану». Тобто можна легко здогадатись, що головною метою Кремля є не зусилля зі стабілізації регіону, а створення додаткових проблем саме для Сполучених Штатів.

Очевидно, що на тлі суттєвої активізації дій бойовиків руху «Талібан», які почали відвойовувати території й навіть створили свій спецназ, та під впливом США деякі країни – члени НАТО повідомили про наміри збільшити кількість військових, які беруть участь у місії «Рішуча підтримка» в Афганістані. За наявною інформацією, у майбутньому кількість військових, що беруть участь у місії «Рішуча підтримка» з навчання афганської армії та поліції, має зрости до щонайменше до 15 800 осіб з теперішніх 12 400. Зокрема, Міністерство оборони Німеччини підтвердило, що питання про розширення контингенту наразі розглядають (нинішній мандат на участь німецьких військ у місії в Афганістані передбачає відправлення до 980 військових). Водночас, за останніми даними, сьогодні в Афганістані знаходиться 14 тис. американських вояків, а ВПС США з початку поточного року скинули на позиції «Талібану» втричі більше бомб, ніж у 2016-му.

Проте все це поки що виглядає дещо модифікованим, але все ж таки повторенням попередньої тактики і, здається, знову повертає до Вашингтона отой «афганський чемодан», який і нести важко, і кинути вкрай боязко. Очевидно, потрібні й інші кроки, які обумовлять можливість поступового виходу на хоч якусь стабілізацію становища в цій багатостраждальній країні.

 

Олег Бєлоколос, фонд «Майдан закордонних справ»