1. Новини
  2. / Головне
Надзвичайний стан в енергетиці: вихід чи маніпуляція?

Надзвичайний стан в енергетиці: вихід чи маніпуляція?

17 лютого 2017, 10:59 Головне Роздрукувати

Матеріал зі спецвипуску газети «УКРОП»

На кінець минулого року в Україні було видано 97 тис. дозволів на торгівлю з окупованими територіями. Серед найбільших «щасливців» – держкомпанія «Центренерго» та Міненерго України, які купують у непідконтрольних Києву районах десятки мільйонів тонн донбаського вугілля. Пояснюють це стратегічною необхідністю: мовляв, без нього Україна сьогодні не виживе. І лякають близьким колапсом всієї енергетичної системи країни, віяловими відключеннями електроенергії та дорікають блокувальникам зневагою до власного народу…

Але хіба ж це добровольці винні в тому, що за роки війни українська влада так і не подбала про енергетичну незалежність країни? А якби постачання вугілля вирішила припинити Росія чи самі «республіки», – кого б тоді винуватив наш уряд?

Навіть у стані збройного конфлікту з Росією президент та уряд не зробили нічого, щоб забезпечити незалежність України від постачання вугілля з РФ та окупованих територій. А за статистикою обсяги ще й збільшились. Так, за даними Міненерго, в 2016 році вітчизняний видобуток вугілля зріс на 2,8%, однак при цьому держшахти скоротили виробництво загалом на 14%, а на Західній Україні – на 20–24%, тоді як Донецька область дала 9% приросту, а Луганська – 16%.

Уряд, прем’єр-міністр, міністр енергетики запевняють, що швидко замінити донбаське вугілля будь-яким іншим Україна не може. Але чому досі не працює урядова програма реформування галузі електрогенерації, про яку йшлося ще з 2014 року? Де поділись наші з вами гроші, які саме задля набуття державою цієї енергонезалежності від РФ чи ОРДЛО в 2016 році закладалися в підвищення тарифів? Що відбувається та хто саботує державну енергетичну безпеку?

 

Чиї дії насправді злочинні?

За майже три роки війни не диверсифіковане постачання та не знайдені зовнішні джерела, не переобладнані наявні електрогенерувальні потужності під типи вугілля, яких є надлишок на світових ринках, не реформований енергетичний сектор… Крім того, українська влада свідомо маніпулює інформацією щодо стану енергетики та залякує населення країни, щоб виправдати нинішні корупційні схеми постачання вугілля з ОРДЛО. Це наводить на думку, що дані схеми є частиною чиїхось найвищих підкилимних політичних домовленостей. І, так чи інакше, будь-які комерційні зв’язки з Росією чи з окупованими нею територіями України є злочинними!

Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін обґрунтував правову законність блокування торгівлі з окупантами:

«Відповідно до ч. 1 ст.17, ч.1. ст.65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності держави є справою всього українського народу і обов’язком кожного громадянина України. Якщо посадовці, органи влади не виконують свої обов’язки, встановлені Конституцією та законами, то український народ відповідно до статей 5,17, 65 КУ має не лише право, а й навіть обов’язок взяти справу захисту вітчизни до своїх рук. Перевезення під час війни вантажів з матеріалами, обладнанням, збіжжям або сировиною через лінію фронту на окуповані території Донецької, Луганської областей чи Криму є реальною допомогою ворогові… Бездіяльність з боку суб’єктів владних повноважень у справі перешкоджання таким діям, а може, і навмисна діяльність, спрямована на перевезення таких вантажів, є державною зрадою або, щонайменше, злочинною службовою недбалістю. Зазначене тягне на кримінальну відповідальність, але не тих, хто перешкоджає постачанню вантажів ворогові, а тих, хто цьому сприяє».

От, власне, і все, що треба знати про нинішні дії наших керманичів!

 

«Роттердам плюс» чи «Донбас мінус»?

Чому за вугілля з ОРДЛО ми сплачуємо, як за імпортне? В чиї кишені потрапив астрономічний прибуток, отриманий завдяки використанню формули «Роттердам+», яка передбачала закупівлю імпортного вугілля, а не з копанок та шахт ОРДЛО? Чому міністр енергетики Насалик у передачі «Право на владу» ввечері каже, що як тільки буде політична воля, то Україна зможе відмовитися від вугілля з непідконтрольних територій, а вже наступного дня прем’єр Гройсман запевняє, що відмова – неможлива? Зрештою, чому й досі мовчить президент?

А річ у тім, що саме торгова блокада так званих ДНР–ЛНР вперше так чітко продемонструвала безвідповідальність уряду. Блокада стоїть, олігархи та терористи щодня втрачають гроші, а влада так і не може зробити вибір між загальнонаціональними інтересами та кланово-олігархічними.

Захист довгострокових інтересів народу та держави передбачає насамперед не комфорт, не запобігання віяловим відключенням, на які переважна більшість українців погодиться, щоб нарешті відвоювати енергетичну незалежність – і від Росії, і від «рідних» олігархів. Натомість протягом останнього тижня мова йде лише про неможливість користуватися ніяким іншим вугіллям, ніж з окупованого Донбасу. Подальші пояснення, схоже, зайві…

 

Коли верстався номер, уряд оголосив надзвичайний стан в енергетиці. Що це означає на практиці, ми поцікавилися у експертів.

При введенні надзвичайних заходів на ринку електричної енергії впроваджується так звана ручна система управління енергосектором. Але в будь-якій галузі ручне управління – це завжди засіб впливу, а якщо треба – то й шантажу. Кому це вигідно? Точно не нам з вами! І не так цей стан страшний українським громадянам, які готові з певним розумінням поставитись до тимчасових труднощів заради якомога швидшої перемоги над ворогом, як вигідний найвищим держуправлінцям. Бо «ручний» важіль впливу на ситуацію тепер у них в руках!

 

Прокоментуй цю новину у соціальних мережах Facebook vKontakte