|
| ГОЙДАЛКА |
 |
|
Був колись звичай на Великдень гойдатись на гойдалці. Будували гойдалку парубки. Це була досить проста споруда: закопували в землю два стовпи, вгорі з'єднували їх перекладиною, з допомогою залізних кілець чіпляли дві голоблі, до яких внизу прикріплювали дошку. Гойдалка на селі під час Великодня - це був центр розваги всього села: від самого ранку до пізнього вечора на перший, другий і третій день свят біля гойдалки роїлись, бувало, дівчата, хлопці, діти та й поважні люди. Тут вже грали в крашанки.
Великодня гойдалка була не тільки в селах, а і в містах. Так, в Одесі десь аж до 30-их років нашого століття рік у рік на Великдень була гойдалка разом з каруселею на "Куликовому полі", біля головного двірця. Сюди збиралася маса людей, а найбільше молоді.
Звичай гойдатися на гойдалці походить, як думають дослідники, з сходу, де гойдалка була відома ще в стародавні часи. До слов'янських країн цей звичай міг прийти з Туреччини, бо саме в південних слов'ян, що були під турецьким впливом, гойдалка - найулюбленіша весняна розвага.
Тепер це тільки розвага, але колись в основі цього звичаю була поважна мета: очищатися повітрям від усього злого, що накопичилося за зиму. А звідси: хто очиститься, той буде здоровий, а хто не очиститься - буде хворіти.
|
|
